Бернард III (граф Тулузи)
| Бернард III | |
|---|---|
 | |
| Народився | 22 березня 841 Юзес |
| Помер | 886 |
| Країна | Франція[1] |
| Національність | франк |
| Діяльність | аристократ |
| Знання мов | староокситанськаd[1] |
| Титул | граф Тулузи |
| Термін | 872—877 роки |
| Попередник | Бернард II |
| Наступник | Ед I |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Гільєміди |
| Батько | Бернард I |
| Мати | Дуода |
| Брати, сестри | Вільгельм Септиманський |
| У шлюбі з | Ерменгарда Овернська |
| Діти | 1 син та 1 донька |
Бернард III Волохатоногий (*Bernard III Plantevelue, 22 березня 841 — 886) — граф Тулузи у 872—877 роках, граф Оверні (як Бернард II).
Походив з роду Гільємідів. Син Бернарда I, граф Тулузи та маркіза Септиманії, й Дуоди Септиманської. Народився у 841 році у містечку Юзес (Лангедок). Вже у 844 році страчений батько. Виховувався матір'ю. У 857 році призначено абатом Бріуда. У 864 році стає графом Отенським. У 872 році стає графом Овернським. Того ж року повстав проти Бернарда II, графа Тулузи, захопивши його володіння, а також Септиманію.
Бернард III вів постійну війну проти Бернарда II та його брата Еда. У 877 році в союзі з родичем Бернардом Готським повстав проти короля Людовика II Заїки. Реймський архієпископ Гінкмар при підтримці папської курії на соборі в Труа замирив частину бунтівників. Втім Бернард II втратив Тулузу та Отен. Тулузьке графство отримав Ед з роду Рамундідів, а Отен — Бернард Готський.
Зумів повернути вплив завдяки підтримці короля Карла III Товстого у війні 880—882 років проти Бозона, короля Нижньої Бургундії. За це Бернард Овернський отримав графство Макон, а 884 року — графство Ліоне.
885 року отримав титул маркіза Аквітанії від короля Карла III Товстого. Є версія, що незабаром Бернард III стає також герцогом аквітанським, оскільки король постійно перебував у роз'їздах та вів війни з повсталими на сході державами та з норманами, що вдералися до Парижа включно. Помер у 886 році.
Дружина — Ерменгарда, донька Бернарда I, графа Оверні
Діти:
- Аделінда (870—906), дружина Акфреда I, графа Каркассона
- Вільгельм Благочестивий (875—918), герцог Аквітанії у 893—918 роках
- MacLean, Simon. Kingship and Politics in the Late Ninth Century: Charles the Fat and the end of the Carolingian Empire. Cambridge University Press: 2003.
- Constance Brittain Bouchard: «Those of my blood». Constructing Noble Families in Medieval Francia (= The Middle Ages Series). University of Pennsylvania Press, Philadelphia PA 2001, ISBN 0-8122-3590-8.
- ↑ а б Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.